Заняття для другої молодшої групи з розвитку мовлення

1. Тема. Бабусина скринька.
Програмовий зміст: учити дітей правильно і чітко промовляти звук [к]; продовжувати навчати дітей розповідати українські забавлянки, пісеньки; звуконаслідувати слова, тренувати дітей у вимові з різною силою голосу; розвивати голосовий апарат, пальцеву моторику, навички творчої діяльності; пам’ять, увагу; виховувати інтерес до ігор, народної творчості.

Словник: збагачувати дитячий словник словами скринька, квочка, зозуля; активізувати вживання слів: яскраве, тепле, лагідне, маленькі, жовтенькі, пухнасті, м’якенькі.

Матеріал: скринька; картинка із зображенням дощику, сонечка, іграшки: квочка, курчата, зозуля; намальовані долоньки; солодкий хлібець.

Хід заняття

 Заходить вихователь у костюмі бабусі.

— Добрий день, мої малята!

— Добрий день, бабусю!

— Подивіться, що я вам принесла. Це скринька.

— Що це, дітки? (Діти повторюють хором і поодинці.)

— Як ви думаєте, що лежить у скриньці?

(Міркування дітей.)

— У цю скриньку я поклала українські забавлянки й пісеньки.

— Давайте ми з вами трішки пограємося.

Ой, що це капає?

(Виставляється картинка із зображенням дощику.)

— Як капає дощик? (Крап-крап.)

(Діти повторюють хором і поодинці з різною силою голосу.)

— Але якщо дощик іде довго, стає сумно. Давайте з вами покличемо сонечко!

(1–2 дитини розповідають закличку.)

Сонечко, сонечко
Виглянь у віконечко.
Там дітки граються
Тебе дожидаються.

(Зі скриньки вихователь дістає картинку із зображенням сонечка.)

— Подивіться, яке сонечко? (Яскраве, тепле, лагідне…) Здогадайтеся, хто це гріється на сонечку.

Жовтенькі кульбабки
Мають по дві лапки,
Зернятка збирають,
Пищать, не вгавають. (Курчата.)

(Вихователь ставить на килимок курчат.)

— А які курчата? На що вони схожі? (На маленьке сонечко, на кульбабки, клубочки.)

Котяться жовті клубочки
До рідної матінки-… (квочки).

— Як кличе мама-квочка своїх дітей? (Ко-ко-ко.)

(Діти повторюють хором і по одному.)

Курочка говорить:

«Ко-ко-ко не ходіть далеко!»

— Що говорить курочка? (Діти повторюють.)

— Чуєте, малята, хтось у скриньці стукає. Хто там, давайте подивимося.

(Вихователь дістає картинку із зображенням зозулі.)

— Що це за пташка прилетіла до нас? Це зозуля. Давайте разом скажемо.

(Хорові й індивідуальні повторення.)

— Яку пісеньку співає зозуля? (Ку-ку.)

(Діти повторюють хором і поодинці.)

— А тепер давайте зозуленьці заспіваємо пісеньку:

Прилетіла зозуленька
З темного лісочку,
Сіла, сіла, закувала:
— Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!

(Діти співають.)

— Давайте подивимося, що ж іще є у скриньці.

(Вихователь дістає намальовані долоньки.)

— Що це? Як можна гратися долоньками, пальчиками? (Плескати, показувати фігури тварин.)

— Давайте покажемо зайчика.

— А тепер покажіть лисичку, а потім вовка.

(Діти, рухаючи руками, показують символи, що означають тварин.)

— Тепер давайте спечемо хлібчик і пригостимо пташок і тварин.

(Діти обігрують пісеньку «Печу, печу хлібчик».)

Печу, печу хлібчик
Дітям на обідчик:
Меншому — меншенький,
Старшому — більший,—
Шусть у піч, шусть у піч!

— Подивіться, який гарний хлібчик у нас вийшов! (Бабуся дістає хлібчик і пригощає дітей. Діти прощаються з бабусею.)

Підсумок

— Хто сьогодні грався з нами? Чи будете ви їх пригощати смачненьким хлібцем? (Відповіді дітей.)

 2. Тема. Подорож у казкову країну.

Програмовий зміст: формувати навички правильної вимови звука [о]; навчати відповідати на запитання вихователя, розповідати потішки; навчати за допомогою вихователя інсценізувати добре відомі казки; розвивати зв’язне мовлення, навички творчої діяльності, пам’ять, увагу, уміння слухати інших дітей; виховувати інтерес і любов до української народної творчості.

Словник: активізувати вживання іменників: сорока, горобчик, зайчик, колобок, яєчко, курочка Ряба.

Матеріал: шапочки звірят, сюжетні картинки до українських казок, гніздо, яєчко, атрибути до української народної казки «Дід та баба».

Хід заняття

— Сьогодні ми з вами потрапимо в казкову країну. Зараз я за допомогою чарівної палички перетворю вас на казкових героїв.

(Дітям одягають на голову шапочки казкових героїв.)

— Які гарні звірята! Давайте подивимося, хто це? (Сорока.)

— Послухайте забавлянку.

(Дитина розповідає забавлянку «Сорока-ворона», а діти виконують відповідні рухи.)

Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
— Цьому дам, цьому дам,
Цьому дам, цьому дам,
А цьому не дам,
Бо цей дров не носив,
Діжі не місив,
Хати не топив,
Діток гулять не водив
— Справжній лежень.

— А хто це прилетів? (Горобчик.)

(Дитина обігрує приспівку.)

Летів горобчик:
Жив-жив-жив!
— А де ж мені сісти?
— На печі.
— А що ж мені їсти?
— Калачі.
— Гам!

— Ось послухайте, про кого я загадаю загадку.

Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий він на зріст,
На городі побував,
Нам капусту пожував. (Зайчик.)

— Давайте пограємось із зайчиком у гру «Зайчик сіренький сидить». (Слова гри діти промовляють разом із вихователем.)

Ось сіренькі зайчики сидять.
Вони вушками ворушать. (Присідають.)
Ось так, ось так,
Вони вушками ворушать. (Рухають руками над головою.)
Їм холодно сидіти,
Треба лапоньки погріти, (Плескають.)
Вже набридло їм стояти,
Трохи треба пострибати.
Стриб, стриб, стриб, стриб,
Трохи треба пострибати. (Стрибають.)
Зайчики, поспішайте,
Вовк за деревом — тікайте! (Біжать.)

— Погляньте, дітки, хтось котиться по доріжці. Хто це? (Колобок.) А яку пісеньку він співає? (Декілька дітей розповідають.)

Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе утечу!

— Колобок приніс нам картинки. Подивіться і скажіть, хто що робить.

(Дітям роздаються сюжетні картинки з епізодами казок. Діти розповідають, що роблять герої: зайчик стрибає, колобок котиться…)

— Подивіться, що я знайшла.

(Вихователь показує гніздечко з яйцем.)

— Хто його зніс? Це яєчко незвичайне, воно казкове. Як ви думаєте, з якої воно казки? («Курочка Ряба».)

— Давайте скажемо потішечку:

О-о-о, яєчко одно
Знесла курочка рябенька,
Знайшли дітоньки маленькі.
О-о-о, яєчко одно!

— А ось і герої казки «Курочка Ряба».

Сідайте, звірята, зручніше і подивіться казочку. (Діти інсценізують казку 2–3 рази поспіль.)

— А зараз я знову перетворю вас на діточок.

 Підсумок

— Чи сподобалось вам у казці? Що вам сподобалось найбільше? (Відповіді дітей.)

Заняття 3. Тема. Знайомство. Розповідь про матусю.

Програмовий зміст: закріплювати знання про своє ім’я, ім’я мами; формувати уявлення дітей про роль мами в сім’ї; формувати уміння складати прості речення; вчити відповідати на запитання; розвивати уміння розповідати потішки, невеликі вірші; виховувати любов до матері.

Словник: збагачувати словник дітей іменниками: мама, матуся, матінка; прикметниками: добра, лагідна, гарна, весела; дієсловами: миє, прибирає, готує, одягає.

Матеріал: віконечко, сонечко, курочка з курчатами, картинки до гри «Що робить?», вірші про маму.

Хід заняття

Вихователь. Діти, хто це заглядає у віконечко? Давайте покличемо його.

Заглянь, заглянь, сонечко,
До нас у віконечко,
Тут малята граються,
Тебе дожидаються.

Яке гарне сонечко до нас завітало! Давайте з ним привітаємось.

Діти. Добрий день!

Вихователь. Сонечко хоче з нами познайомитись. (Вихователь підносить сонечко до дітей, або діти підходять до віконечка.)

Діти (по черзі). Мене звуть…

Вихователь. Із ким ви познайомились?

Діти. Із сонечком.

Вихователь. Сонечко пригріло, і на подвір’я вийшли… (Вихователь виставляє картину.) Хто це?

Діти. Курчата.

Вихователь. Як вони ходять? (Діти імітують рухи.)

— Як дзьобають зернятка?

— Як махають крильцями?

— А як вони кричать? (Діти відтворюють звуконаслідування.)

— Хто це з ними гуляє?

— Як звати їх маму?

— А у вас є мами?

— Як звати маму Наталки?

— Мама яка?

Дидактична вправа «Мама яка?»

Діти добирають епітети до слова мама: красива, люба, добра, мила,…

Вихователь. За що ви любите свою матусю? А в тебе, Дмитрику, яка мама? Що вона вміє робити?

(Розглядання картинок.)

Дидактична вправа «Що робить?»

Мета: формувати уявлення про роль матері в сім’ї.

— Зараз Марійка розповість віршик про свою маму.

Марійка

Мамо мила, мамо люба,
Мамо дорогенька,
Я люблю тебе, матусю,
Я твоя маленька.

Вихователь. А хто ще хоче розповісти віршика про матусю?

(Діти декламують вірші.)

Лагідна, ласкава
Мама мене любить.
І зі мною грається —
Пестить і голубить.
Я найкращі квіти
Мамі подарую,
Бо найбільше в світі
Мамочку люблю я!

 Підсумок

Вихователь. Як ви називаєте свою маму вдома? Як ви їй допомагаєте? (Відповіді дітей.)

— А тепер сонечко запрошує нас на прогулянку. Давайте підемо до нього на вулицю.

Заняття 4. Тема. Тато, мама, я.

Програмовий зміст: формувати у дітей уявлення про сім’ю, роль мами і тата в сім’ї; закріплювати знання про повне ім’я та ім’я по батькові; вчити правильно вживати прийменники з іменниками; формувати навички вживання іменників у формі орудного відмінка; учити розрізняти і правильно називати будівельні деталі, виробляти уміння виготовлювати нескладні меблі; розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення, пам’ять; виховувати повагу і любов до тата й мами.

Словник: активізувати вживання слів мама, матуся, матінка, татусь, таточко, татуньо, сім’я.

Матеріал: «чарівна» квітка, фотографії сімей, картина із зображенням кімнати з побутовими предметами на липучках, цеглинки, кубики, іграшки.

Хід заняття

Вихователь. Подивіться, яка чарівна квітка з’явилася у нас. Давайте подивимось, що всередині квіточки.

Діти. Фотографії.

Вихователь. Хто на них зображений? (Мами, тата, діти.)

— Як сказати одним словом? (Сім’я.)

— Знайдіть кожен свою сім’ю. Як звати маму (тата, тебе)?

— Давайте лагідно покличемо маму (тата).

 Дидактична гра «назви лагідно»

Діти добирають пестливі слова: матусю, матінко, татусь, таточко…

Вихователь. Як ви допомагаєте мамі вдома?

— Давайте допоможемо їй прибрати кімнату.

(Діти розкладають речі в кімнаті.)

— Куди ви поклали сукню? (Відповіді дітей.)

— Куди поставили вазу?

— У мене є ще фотографії. Давайте їх розглянемо. Скажіть, куди і з ким йдуть діти.

Дидактична гра «Куди і з ким я йду»

В дитсадок — із мамою,
В магазин — з бабусею,
На риболовлю — з дідусем тощо.

Вихователь. Подивіться, що трапилося зі стільчиком! Хто ж нам допоможе його полагодити? (Відповіді дітей.)

— Як ми звернемося до тата?

Діти. Тату, полагодь, будь ласка, стільчик!

(Діти вправляються у вимові речення.)

Вихователь. Давайте і ми з вами змайструємо стільчики для іграшок.

З чого ми їх зробимо? (Із цеглинок і кубика.)

(Показ вихователем дій, робота дітей. Вихователь показує, як із цеглинок і кубика зробити стільчик (шляхом приставляння).)

— Кого ми посадимо на стільчики?

(Діти граються іграшками.)

 Підсумок

Вихователь. Як піклуються мама з татом про дідуся та бабусю?

— Як ви допомагаєте бабусі, дідусеві, мамі й татові? (Відповіді дітей.)

Заняття 5. Тема. У гості до бабусі й дідуся

Програмовий зміст: учити дітей розпізнавати голоси тварин; формувати знання про імена дідуся і бабусі; формувати навички вимови окремих звуконаслідувань з різною тональністю; виробляти уміння розуміти і позначати словами поняття вгорі, внизу, великий, маленький; відповідати на запитання який?; вчити дітей відщипувати маленькі шматочки глини від грудочки, скачувати коловими рухами, розплескувати їх між долонями; розвивати уяву, мовлення, уважність, формоутворювальні рухи руки; виховувати любов до рідних.

Словник: активізувати вживання слів: бабуся, дідусь, вгорі, внизу, великий, маленький.

Матеріал: атрибути до рухливої гри «Поїзд», запис голосів домашніх тварин, макет яблуні, площинні яблука, глина, дощечки, іграшки дідуся і бабусі.

Хід заняття

Чути гудок поїзда.

— Діти, ви чуєте, що це кричить?

— Це великий чи маленький поїзд?

— Як кричить великий поїзд? («У-у-у-у» — голосно.)

— А як маленький? («У-у-у-у» — тихенько.)

(Хорові та індивідуальні відповіді.)

— А ось і наш поїзд. Він запрошує нас поїхати в гості до бабусі й дідуся.

 Рухлива гра «Поїзд»

Звучить запис пісеньки «Загудів паровоз».

Мета: продовжувати формувати навички вимовляти звук [у]; виробляти уміння узгоджувати власні рухи з рухами інших дітей.

— Хто це нас зустрічає? (Дідусь і бабуся.)

— Що у них є на подвір’ї?

(Звучить запис голосів тварин: собаки, кішки, корови, кози, поросяти.)

— А що росте?

Є в дідуся добре діло:
Сад розводить на горбку.
Квітнуть вишні біло-біло
В дідусевому садку.

І ніхто не відгадає,
Якщо дід вас вигляда,
Чи то вишня розквітає,
Чи в дідуся борода.
(Ю. Гойда)

 Дидактична гра «Чарівна дідусева яблунька»

Мета: учити дітей розуміти і позначати словами поняття вгорі, внизу.

(На площинному зображенні яблуньки діти називають місце розташування яблук: вгорі, внизу.)

— А у вас є бабусі? (Відповіді дітей.)

— Як звати бабусю Мишка?

— А Лізи?

— А яка у вас бабуся?

— Вона вас пригощає гостинцями?

— Якими гостинцями вона вас пригощає?

— Наша бабуся вирішила пригостити нас оладками.

— Давайте розповімо забавлянку «Ладки, ладоньки, ладусі».

— Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой, ладусі, ладки.
Де були ми?
— У бабусі.
— Що їли?
— Оладки.
— З чим оладки?
— Із медком
Та з солодким молочком.

— Давайте допоможемо бабусі зліпити оладки.

(Вихователь показує рухи ліплення оладок, утворюючи округлі форми і розплескуючи їх.)

(Діти ліплять оладки.)

— Нам час вертатися додому.

 Рухлива гра «поїзд»

Діти шикуються один за одним у колону. За сигналом вихователя йдуть уперед, поступово прискорюючи темп. Під’їжджаючи до умовного місця, переходять на ходьбу. На слово приїхали зупиняються.

 Підсумок

— Чи сподобалось вам у гостях в бабусі та дідуся? (Відповіді дітей.)

— Що вам сподобалось найбільше?

Заняття 6. Тема. Моя сім’я.

Програмовий зміст: закріплювати знання дітей про сім’ю; вчити дітей розглядати картину і сприймати її зміст; формувати уміння складати розповідь, закінчуючи фрази (за допомогою вихователя); виробляти навички вимовляти трискладові та чотирискладові слова; розвивати зв’язне мовлення, увагу, спостережливість; виховувати доброзичливість, почуття любові і поваги до своїх рідних

Словник: сім’я, мама, тато, дідусь, бабуся, донька, синок, діти.

Матеріал: макет будиночка, куща, фотографії сімей, картина.

Хід заняття

— Діти, погляньте, що з’явилося у нашій групі? (Будиночок.)

— Подивіться, який незвичайний кущ росте біля будиночка. Чому він незвичайний? Що на ньому є? (Фотографії сімей.)

— Як ви думаєте, хто живе в цьому будиночку?

— Чи може тут жити сім’я?

— Кожен візьміть фотографію своєї сім’ї. Розкажи, Сашко, хто це? (Діти називають членів сім’ї.)

 Дидактична гра «який?»

Мета: вчити дітей добирати епітети до слів тато, мама, бабуся, дідусь. Запитання до дітей

— Дмитрику, яка в тебе мама?

— Катрусю, який в тебе тато?

— Яка бабуся у Владика?

— Давайте тихенько заглянемо у віконечко.

(Відчинити вікониці. У вікні з’являється картина.)

— Хто тут зображений? (Бабуся, дідусь та ін.)

 Дидактична гра «плещемо в долонечки»

Мета: вчити дітей чітко промовляти трискладові слова.

Вимова трискладових слів: ма-тін-ка, ма-му-ня, ба-бу-ня, ді-ду-ню, ді-ду-сик.

— Давайте усі разом складемо оповідання про цю сім’ю. Я буду починати речення, а ви закінчувати їх.

(Складання розповіді дітьми шляхом закінчення фрази, яку розпочав вихователь.)

У будинку живе велика… (сім’я). За столом сидять… (дідусь, бабуся). Телевізор дивляться… (донька, синок). Чаєм і печивом пригощає… (мама). Книжку читає… (тато).

— Молодці, ви мені добре допомагали.

— Бачите, ця сім’я дружна. І всі ваші сім’ї повинні бути дружними, веселими. І ви повинні любити один одного. Послухайте віршик про рідний дім.

(Вихователь читає вірш.)

 РІДНИЙ ДІМ

Хай живе наш рідний дім!
Тепло й затишно у нім.
Тут і тато, тут і ненька,
І бабусенька рідненька,
І веселий наш дідусь
Крутить пишний сивий вус.
(Є. Железнякова)

 Підсумок

— Хто живе в нашому будиночку? Як це назвати одним словом? (Відповіді дітей.)

Заняття 7. Тема. Опис зайчика.

Програмовий зміст: вчити дітей правильно називати тварин, складати з частин ціле, описувати іграшку за запитаннями вихователя; закріплювати вміння порівнювати предмети за розміром; навчати відщипувати маленькі шматочки глини від грудки і розкачувати прямими рухами; розвивати уміння розповідати невеликі за розміром вірші, зв’язне мовлення розвивати увагу, логічне мислення, уміння слухати; виховувати інтерес і турботливе ставлення до тварин

Словник: збагачувати словник словами: зайча, зайчисько, зайченятко, довговухий; активізувати вживання іменників: білочка, ведмідь, лисичка, вовк, їжак; прикметників: пухнастий, сірий, м’якенький, маленький, вухатий; дієслів: біжить, стрибає.

Матеріал: макети дерев, кущів; кубики або картинки, розрізані на 4–6 частин; зайчик-іграшка; морквинки великі і маленькі, глина, дощечки.

Попередня робота

Вивчення напам’ять віршів Г. Демченко «Білочка», В. Грінько «Ведмідь».

Хід заняття

— Сьогодні я запрошую вас до казкового лісу.

(Макети дерев, кущів.)

Бачиш ліс цей чарівний?
В нім чудес, казок багато,
Так цікаво мандрувати
По галявах лісових.
Скільки тут пригод нових!

— Хто ж живе у цьому лісі? Ми дізнаємось, коли складемо картинки.

(Діти складають з частин картинок цілісне зображення тварин.)

— Хто у тебе, Катрусю? А в тебе, Мишку?

— Щоб тварини нас не боялися, давайте розповімо їм віршики.

(Діти декламують вірші про тварин.)

 Фізкультхвилинка

Забавлялись зайченята, (Діти піднімають руки вгору.)
Виглядаючи маму й тата. (Діти сідають навпочіпки, ставлять руки на пояс.)
Ось так — лапку до лапки, (Плещуть у долоні.)
Ось так — шапку до шапки, (Ставлять руки до голови.)
Ось так — вухом потрусимо (Діти хитають головою.)
Так, так, так! (Діти стрибають.)

— А хто це сховався під ялинкою?

— Як можна ласкаво сказати зайчикові, щоб він не боявся? (Зайченя, зайчисько, зайченятко.)

— Давайте розповімо, який він.

(Діти описують зайчика.)

 Запитання до дітей

— Зайчик який?

— Які у нього вушка?

— Який у зайчика хвостик?

— Що він уміє робити?

(Розповідь: «Ми побачили зайчика. У нього були довгі вушка. У зайчика куций хвостик. Шубка в нього біла. Зайчик сидить під ялинкою».)

— Наш зайчик дуже зголоднів. А що він любить їсти? Давайте пригостимо його морквочкою. Давайте зліпимо велику і маленьку морквинки.

(Вихователь показує рухи ліплення моркви способом розкачування і пояснює їх значення.)

 Робота дітей.

— Яку ти морквинку зліпив? Це яка морквинка? А це?

Діти пригощають зайчика.

 Підсумок

— Кого ми зустріли в лісі? Як допомогли зайчикові? Хто з лісових звіряток вам найбільше подобається? Чому?

Заняття 8. Тема. Спостереження за кішкою.

Програмовий зміст: закріплювати уміння дітей розпізнавати кішку за зовнішніми ознаками; формувати навички вимовляти звуконаслідування; продовжувати вчити відповідати на запитання; розвивати увагу, спостережливість, мислення, уміння декламувати невеликі вірші; виховувати любов до тварин, бережливе ставлення до них, бажання доглядати за ними.

Словник: збагачувати словник іменниками: кошенята, кішечка, лапи, морда, прикметниками: пухнаста, м’якенька, прудка.

Матеріал: кошик, кішечка — живий об’єкт, картинки із зображенням дитинчат кішки та інших тварин, страв (молоко, риба, м’ясо), шапочки для гри «Кішка і кошенята»

Хід заняття

— Сьогодні я йшла в дитсадок і знайшла ось цей кошик. Як ви думаєте, хто тут заховався? Для того, щоб це дізнатися, потрібно відгадати загадку:

І вусата, і хвостата
Ця тварина волохата.
Любить рибу, любить м’ясо
І облизується ласо. (Кішка, кіт.)

— До нас прийшла кішечка Муся. Давайте з нею привітаємося.

 Запитання до дітей

— Якого кольору у неї шерсть?

— Що є у кішечки на голові?

— Якого кольору очі?

— Який у неї хвостик?

— Чим умивається кішечка? Кішечка яка?

— Чим вона корисна?

— Чому її тримають удома?

— А що любить їсти кішечка?

— А кішечка когось шукає. Її дітки десь поділись. А як називаються її дітки? Як кішка їх кличе? Давайте допоможемо їх відшукати. Ми зараз із вами будемо кішечками і покличемо маленьких кошенят.

(Діти знаслідують кішку, вимовляючи «няв-няв», голосно і тихо.)

Кошенята виходять гратися на подвір’я.

— Скільки їх? А кішечок?

— Кішечка тепер заспокоїлась, зраділа.

— Серед цих страв оберіть ту, якою ми годуємо нашу кицю.

(Діти частують кішку.)

— Давайте розповімо нашій киці віршики. (Діти розповідають вірші.)

 Є У МЕНЕ КИЦЯ МУРКА

Є у мене киця Мурка,
Дуже мудра кішка.
Тільки скажеш: «Замазурка!»
Умивається хоч трішки.

А синок її Васько Муркне: «Мила нене, Поки вип’ю молоко, Вмийся ти за мене».

 КОТИК

Скочив котик,
Сів на плотик,
Має ротик
І животик.
Він біленький
І чистенький,
Гарний Мурко
Мій маленький.

— Давайте всі разом заспіваємо киці пісеньку.

(Діти співають пісню «Сіра киця».)

Сіра киця вмилася,
У вікно дивилася.
Хвостиком махала,
Кошенят чекала.
— Де мої малята?
Сірі кошенята?
Час уже їм спати,
Сірим кошенятам.

— Киці у нас дуже сподобалося, вона захотіла з нами погратися.

(Діти грають у гру «Кішка і кошенята».)

Гра «Кішка і кошенята»

Дітей розподілити на підгрупи. Одні з них — «кішки», решта — «кошенята».

«Кішки» сидять перед дугою. «Кошенята» почергово підлазять під дугу і стрибають на обох ногах. За сигналом вихователя «кішки» починають нявкати. «Кошенята» повертаються на свої місця.

 Підсумок

— Про кого ми сьогодні розмовляли? (Відповіді дітей.)

Заняття 9. Тема. У гості до лісових звірят.

Програмовий зміст: продовжувати ознайомлювати дітей із тваринним світом, давати уявлення про білку, спосіб її життя; вчити дітей відповідати на запитання за картиною; вчити розуміти значення слів: багато, мало, більше, менше; розрізняти предмети за розміром; закріплювати назви основних кольорів; розвивати мовлення, увагу, спостережливість; виховувати інтерес і турботливе ставлення до тварин.

Словник: збагачувати словник дітей іменниками: дупло, білченята, ведмежата, ведмедиця; активізувати вживання слів: білка, зайчик, лисиця, мишка, хвіст, голова, пухнаста, м’якенька, руда, маленький, сірий, вухастий, пухнастий, швидкий, великі, маленькі, червоний, синій, зелений, жовтий.

Матеріал: шишки, горіхи, грибочки (муляжі); кошики, іграшки лисиця та зайчик; макети дерев; картинки: білка з білченятами, ведмедиця з ведмежатами, картки для гри «Заховай мишку».

Хід заняття

— Діти, що це лежить на нашому килимку? (Шишки, горішки, грибочки.) Як ви думаєте, хто це усе загубив? Які тварини їдять грибочки, шишки, горішки?

— Так, це, мабуть, білочка заховала.

— Скільки тут шишок? (Багато.)

— А горішків? Грибочків? (Багато.) А які грибочки за величиною? Розкладіть грибочки по кошиках. Великі грибочки покладіть у великий кошик, а маленькі — у маленький. Білочка заховала горішки та шишки під сніг.

Але сніг розтанув, і хтось може все забрати. Давайте зберемо ці горішки, шишки, грибочки і віднесемо білочці. А де ж вона живе? (Відповіді дітей.) Тоді ми з вами вирушимо до лісу.

— Кошики взяли? Тоді рушаймо! Кого ми можемо зустріти у лісі? Ось ми і в лісі.

— Хто це стрибає нам назустріч? (Зайчик.)

— А зайчик який? (Маленький, сіренький, вухастий, пухнастий, прудкий, м’якенький…)

— Давайте запитаємо у нього, де живе білочка.

— Зайчик відповів, що треба йти до високого дерева. Там у дуплі живе білочка.

Подивіться навкруги, де є найвище дерево?

(Діти знаходять.)

— А де живе білочка? (У дуплі.)

— А ось і вона. Давайте тихенько подивимося, щоб не злякати.

— Якого вона кольору?

— Що у неї на голові?

— Який у білочки хвостик? Що ще є у білочки?

— Як називають її дитинчат?

— Чим вони схожі на білочку?

— Чим відрізняються?

— Давайте залишимо біля дерева кошики і тихенько підемо.

— Подивіться, кого ви ще помітили у лісі? (Ведмедицю, ведмежат.)

— Так, у ведмедиці з’явилися маленькі ведмежата.

— Ведмедиця яка?

— А ведмежата?

— А це хто? (Лисиця.)

— Кого вона шукає?

— Вона хоче зловити мишку. Давайте допоможемо мишці, заховаємо її у нірку.

 Дидактична гра «Заховай мишку»

Дітям роздають картки з різнокольоровими нірками. У нірках намальовані мишки. Діти кружечками відповідного кольору закривають нірки.

 Підсумок

— Нам час повертатися до дитячого садочка. Наша прогулянка до лісу завершилася.

Заняття 10. Тема. У Бабусі на подвір’ї.

Програмовий зміст: навчати дітей розпізнавати тварин за голосом, наслідувати їх, правильно називати тварин та їх дитинчат; закріплювати знання дітей про те, чим харчуються свійські тварини; розвивати зв’язне мовлення, спостережливість, уміння слухати, логічне мислення; виховувати любов до тварин, бажання за ними доглядати.

Словник: активізувати вживання іменників: кішка, собака, корова, коза, свиня, кошенята, цуценята, телята, козенята, поросята; дієслів: гуляє, бігає, грається, їсть, лежить, стоїть.

Матеріал: клубочки різного кольору, картинки із зображенням тварин та їх дитинчат, картинки із зображенням житла тварин, їжа для тварин.

Хід заняття

— Подивіться, діти, які чудові клубочки я сьогодні знайшла. Якого вони кольору? Як ви думаєте, хто б міг гратися цими клубочками? (Міркування дітей.)

— Ой, один клубочок покотився на подвір’я. Підемо за ним. Подивіться, він покотився на бабусине подвір’я. Хто є у неї на подвір’ї?

(Діти називають тварин.)

— До кого прикотився клубочок? (До котика.)

— Котик який? (Пухнастий, рудий, маленький.)

— Що він робить? (Бігає, вмивається, спить, ходить, співає пісеньку) Яку?

— Подивіться, що роблять інші тварини?

(Діти розглядають сюжетні картинки і розповідають, що роблять тварини.)

— Хто зображений на картинці? Що є у вашої тварини? (Називають частини тіла.) Як рухається тварина?

 Дидактична гра «Хто в будиночку живе?»

Мета: впізнавати тварин за голосами.

Діти підходять до будиночків і питають: «Хто, хто в будиночку живе?»

Чути запис голосів тварин. Діти називають тварину за її голосом. Потім за картинками визначають тварину та її дитинчат: кішка і кошенята, собака та цуценята, корова і телята, коза та козенята, свиня і поросята.

Наші тварини зголодніли, але не пам’ятають, як потрібно попросити їсти.

— Як просить їсти корівка?

— А кішка? А собака? А коза?

(Діти наслідують голоси тварин. Запропонувати дітям наслідувати спочатку дорослих тварин, а потім їхніх дитинчат. Так вони будуть відпрацьовувати інтонаційну виразність мовлення.)

— А тепер давайте почастуємо їх обідом. Але що робити? Вся їжа лежить у купі.

— Кого і чим ми будемо частувати?

(Корівку нагодуємо травою, кішці наллємо молока тощо.)

 Підсумок

— Тварини поїли і дякують діткам. Яких тварин ми зустріли у бабусі на подвір’ї? Які тварини вам найбільше сподобалися? Чому? (Відповіді дітей.)

Заняття 11. Тема. Спостереження за папугою.

Програмовий зміст: навчати дітей розглядати живий об’єкт — пташку, описувати її (за допомогою вихователя); закріплювати уміння розрізняти кольори; розвивати зв’язне мовлення, дрібну моторику пальців рук, увагу, логічне мислення; виховувати любов до птахів, позитивні емоції.

Словник: збагачувати словник дітей словами: папуга, пір’я, дзьоб, тулуб, овальний; активізувати вживання слів: голова, очі, крильця, хвіст, літає, стрибає, насіння.

Матеріал: різнобарвне пір’я; пташка — папуга у клітці; тарілочки з насінням соняшника для папуги, змішане з насінням квасолі (на кожну дитину).

Хід заняття

(Діти знаходять у групі пір’ячко.)

— Що це, діти? (Пір’я.)

— Якого воно кольору? Як ви думаєте, чиє воно?

— Давайте пограємося з пір’ячком.

 Дидактична вправа «Вітерець»

Мета: навчити дітей правильно робити видих.

(Вправа на піддування. Діти дмухають на пір’ячко.)

— А як ви думаєте, звідки взялося у нас це пір’ячко? (Міркування дітей.)

— Мабуть, його залишила якась пташка. Але де ж вона? (Діти шукають пташку у групі.)

— А ось і пташечка. Як же вона називається? (Папуга.) (Розглядання папуги.)

— Подивіться, яка красива, чарівна, барвиста пташка.

— Що це у папуги? (Голова.)

— Що у папужки на голові?

— Якого кольору очі?

— Ще у папуги є дзьоб. Що це?

— Що робить дзьобом пташка?

— Покажіть, як вона дзьобає зернятка. (Діти імітують рухи.)

— У папуги є тулуб?

— Якої форми тулуб? (Він схожий на яєчко, овальний.)

— А що це у папуги? (Крильця.)

— Для чого вони йому?

— Покажіть, як він ходить. А як стрибає?

— Що ще є у папуги? (Хвостик.)

— Подивіться, який він красивий і барвистий.

(3–4 дитини описують птаха.)

— Наша пташка зголодніла. Чим же її погодувати? Ой, діти у мене лежало маленьке насіннячко для папужки, але хтось висипав туди велике.

— Допоможете перебрати насіннячко?

 Гра «Попелюшка»

— Потрібно вибрати все велике насіння. (Діти вибирають насіння на іншу тарілку.)

— Тепер давайте погодуємо пташку.

— Що робить пташка? (Дзьобає, клює.) Клює чим? (Дзьобом.) Який у неї дзьоб? (Міцний, маленький.)

— Подивіться, що я знайшла. Пташка принесла нам гостинці і пригощає нас.

(Діти пригощаються цукерками-горошком.)

 Підсумок

— За якою пташкою ми спостерігали? Чи сподобалася вона вам? Чим саме? Чим ми її годували? (Відповіді дітей.)

Заняття 12. Тема. Робота за картиною «Квочка з курчатами».

Програмовий зміст: навчати дітей розглядати картину; вдосконалювати навички відповідати на запитання за змістом картини простими реченнями, використовувати епітети; продовжувати вчити співати разом із дорослим невеликі пісеньки, виконувати танцювальні руки за показом вихователя; розвивати мовлення, увагу, пам’ять, уміння емоційно реагувати на музику; виховувати доброзичливість, любов і дбайливе ставлення до птахів.

Словник: активізувати вживання слів: курчата, курка, качка, гуска, півень; маленьке, пухнасте, м’якеньке, легеньке, жовте, велика, біленька; дзьобає, ходить.

Матеріал: кошик, яйце з пап’є-маше, курча-іграшка, шапочки курчат; картина «Квочка з курчатами», запис «Голоси птахів».

Хід заняття

— Діти, подивіться, який кошик я сьогодні знайшла у групі. Що тут лежить? (Яйце.) Ви чуєте, звідти хтось стукає?..

— Я загадаю вам загадку, але не просту, а музичну. Спробуйте відгадати.

 ПІСНЯ-ЗАГАДКА «КУРЧАТКО»

(сл. В. Воскобойникова, муз. Є. Зарницької)

Тук-тук-тук!
Тук-тук-тук!
Несміливий чути стук.
Це з яєчка, мов із хатки,
Проклювалося… (курчатко).

(Діти відгадують, проспівавши останнє слово.)

— Зараз ви всі станете курчатками.

(Дітям одягаються відповідні шапочки. Діти виконують «Танок курчаток» (муз. Н. Вересокіної).)

— Які ж гарні у нас курчатка. Як гарно вони танцювали!

— Але наше курчатко чомусь засумувало. Воно хоче знайти свою маму. Давайте йому допоможемо.

(Звучить запис «Голоси птахів».)

— Хто співав на подвір’ї?

— Як ви думаєте, як співає мама у курчатка? Хто вона?

— Подивіться, а ось і курочка. (Виставляється картина.)

— Хто зображений на картині?

— Курочок скільки?

— А курчат?

— Курочка яка? (Велика.)

— А курчата? (Маленькі.)

— Курочка якого кольору? А курчата?

— Що робить курочка?

— А курчата?

— Як кличе курочка своїх діток?

— Як дітки їй відповідають?

— Подивіться, як зраділо курчатко, знайшовши свою маму.

— Який настрій став у нього?

— Давайте курочці та курчатам заспіваємо пісеньку

(Діти виконують пісню «Курчата» (сл. В. Волгіної, муз. А. Філіпенка).)

Дидактичні ігри «Емоції дитини» (піктограми)

(Піктограми)

Даний матеріал призначений для вихователів дошкільної освіти, педагогів-психологів, вчителів початкових класів. Картки-піктограми знайомлять дітей з емоціями людини, вчать його усвідомлювати свою емоцію і помічати емоції інших людей.
Я пропоную вам, дорогі колеги, виготовити декілька наборів карток для дидактичної гри «Емоції дитини». Вони можуть бути використані для різних занять, самостійних вправ дітей, спільних ігор, а також індивідуальної роботи з дитиною на розвиток емоційної сфери. Я думаю, дуже важливо знайомити дітей з своїм емоційним станом та емоціями інших людей.
Підготовча робота: виготовлення дидактичних ігор «Емоції дитини».

Мета:

Познайомити дітей з різними проявами емоцій людей.

Автор: Тетяна Шапіро
Нескучне вірш про нудьгу! 
Нудьга в будинок увійшла без стуку.
Оселилася в будинку нудьга.
Через годину вона втекла.
Їй, хлопці, нудно стало!
  Набір карток № 1 включає в себе 9 перевірочних карток з піктограмами емоцій (і їх назвами).
Набір карток рекомендований для роботи з дітьми від чотирьох років, розрізні картки-картинки із зображенням емоцій і віршами.
  

Набір карток № 2 включає в себе 9 карток з піктограмами емоцій, розрізаними на половинки. А також перевірочну карту з маленькими піктограмами. Додатково я пропоную виготовити картки контурів піктограм для самостійної замальовки емоцій. Це картки з порожніми кухлями, в кожному з яких можна намалювати своє обличчя з різними емоціями. Наприклад, в одному гуртку - радісне обличчя, в іншому - сумне обличчя.

Набір карток № 3 включає в себе 9 перевірочних карток з піктограмами емоцій (і їх назвами), і 9 розрізаних карток.
Набір карток рекомендований для роботи з дітьми шести років, розрізні картки-картинки із зображенням емоцій. Вони схожі на пазли. Кожне «обличчя» складається з двох частин, що відрізняються один від одного. Завдання дитини полягає в тому, щоб з'єднати їх правильно між собою і отримати певний вираз обличчя, адже це не так просто! Для кожної особи властиві певні вигини брів, губ, форма носа. Після того, як дитина успішно впоратися з поставленим перед ним завданням, можна обговорити ту чи іншу емоцію (в процесі виготовлення.
Набір карток № 4 - це 18 карток з фотографіями дітей (фото або картинки можна взяти з інтернету, як це зробила я), що зображують конкретну емоцію (необхідно: по дві фото або картинки на кожну емоцію). На звороті фотографії приклеїти маленьку піктограму-емоцію для самоконтролю. У набір входять маленькі картки з піктограмами емоцій. Рекомендовано для дітей п'яти - шести років, з цього віку можна застосовувати картки зі схематичним зображенням емоцій, в яких дитина підбирає піктограми до кожної емоції, зображених на даних картинках (в процесі виготовлення.
Існує багато цікавих ігор, у яких можна використовувати картки «Емоції дитини». Наприклад: гра «Вгадай, який у мене настрій?», яка полягає в тому, що дитина вибирає картку і змальовує емоцію піктограми, яка зображена на картинці, а інші гравці повинні відгадати емоцію і назвати її. Варіативність залежить від знань і фантазії педагога!

Матеріали, призначені для виготовлення карток:

1. Схеми-емоцій:

2. Схеми-зображення емоцій:

  

3. Картинки-емоції:

«Добірка народних рухливих ігор для дітей дошкільного віку»

Ігри з м'ячем
«Роззява» - діти встають у коло, на відстані одного кроку один від одного і починають перекидати м'яч, називаючи по імені того,хто повинен ловити м'яч. Перекидають м'яч, поки хтось його не упустить. Той, хто впустив м'яч, встає в центр кола і за завданням граючих виконує 1 - 2 вправи з м'ячем.

«Старі постоли» - на одній стороні майданчика проводять межу-це місто, де знаходяться всі грають. Простір за містом - ігрове поле. Діти стають до межі і прокочують м'ячі в бік поля. Чий м'яч далі покотиться, тому водити. Ведучий бере м'яч і чекає, коли за м'ячами будуть виходити гравці, і всіх, хто переходить межу міста, намагається засалити м'ячем. Коли ведучий схибить, він наздоганяє м'яч, а гравці намагаються взяти свої м'ячі і втекти за межу. Засалений ставати ведучим.

«Літаючий м'яч» - гравці встають в коло, водяший знаходиться в середині кола. За сигналом діти перекидають м'яч один одному, через центр кола. Ведучий намагається зловити м'яч або торкнутися його рукою. Якщо йому це вдається, то він встає в коло. А той кому, був кинутий м'яч, стає ведучим.

«Великий м'яч» - гравці стають в коло і беруться за руки. Ведучий з м'ячем знаходиться в середині кола. Він намагається викотити м'яч з кола ногами, і той, хто пропустити м'яч між ніг, стає ведучим. Але він стає за колом. Гравці повертаються спиною до центру. Тепер ведучому потрібно вкотити м'яч у коло. Коли ж м'яч потрапляє в коло, гравці знову повертаються обличчям один до одного, а в середину встає той, хто пропустив м'яч.

Ігри із стрибками
«Півнячий бій» - діти діляться на пари і стають один від одного на відстані 3-5 кроків.
Пари зображують забіяк півнів: стрибаючи на одній нозі, вони намагаються штовхнути один одного плечем. Той, хто втратив рівновагу і встав на землю обома ногами, виходить з гри.

«Добридень, сусіде!» - гравці діляться на дві групи і стають обличчям один до одного на відстані витягнутих рук. Перші гравці - ведучі, починають гру: стають на одну ногу і скачуть в напрямку іншої команди. Не зупиняючись, вони звертаються до гравця: «Добридень, сусіде!» Той, до кого звертаються, відповідає: «Здрастуй!» - і стрибає за ведучим. Гра закінчується, коли діти утворюють один ланцюг.

«Стрибунці» - на підлозі або на землі креслять коло. Один з гравців стає в середину кола - він пятнашка. За сигналом діти перестрибують лінію кола і, якщо не загрожує бути осаленным, деякий час залишаються всередині кола. Продовжують стрибати на 2 ногах, просуваючись до центру кола. Учасники іри намагаються ухилитися від п'ятнашки і вчасно вистрибнути з кола. Засалений ставати п'ятнашкою.

«Вовк у рові» - учасники вибирають вовка і господаря, інші вівці.
На одній стороні майданчика будинок, де живуть господар і гуси. На середині майданчика знаходиться рів, де сидить вовк. За сигналом господаря «вівці в полі, вовк у рові»- гравці повинні перестрибнути через рів і піти в поле щипати травичку. За сигналом: «Вівці, додому!», гравці повертаються в будинок, перестрибнувши через рів. Кого піймав вовк, стає ведучим.

Ігри з бігом
«Порожнє місце» - гравці встають в коло, вибирають ведучого считалкой. Починаючи гру, він пробігає повз гравців, одного з них плямує і продовжує бігти далі по колу. Заплямований біжить в інший бік від ведучого. Хто з них перший добіжить до вільного місця в колі, той і займає його, а спізнився стає ведучим.

«Курочки» - гравці вибирають господиню і півника, всі інші курочки. Півник веде курочок гуляти. Виходить господиня і запитує: «Петушок, петушок, не бачив мою курочку». «А яка вона в тебе». «Рябенька, а хвостик чорненький». «Ні, не бачив». Хазяйка сплескує руками й кричить: «Кшш,кшш!» курочки біжать в будинок, а господиня ловить їх, півник курочок захищає. Всіх спійманих курочок господиня веде будинок.

«Пальники з хустинкою» - всі гравці стають парами один за одним, ведучий стоїть попереду колони і тримає хустинку. Гравці говорять хором: «гори, гори масло, гори, гори ясно, щоб не згасло. Глянь на небо пташки летять, дзвіночки дзвенять!». Після слів гравці останньої пари біжать вперед, і хто перший візьме хустинку, той встає з ведучим попереду колони, а спізнився «Горить».

«У ведмедя у бору» - ведмедя вибирають считалкой, він живе у лісі. Діти йдуть у ліс за грибами, ягодами і наспівують пісеньку:
«У ведмедя у бору, гриби. Ягоди беру!
А ведмідь не спить і на нас ричить!»
Ведмідь починає крутитися, потягатись і наздоганяє дітей. Кого зловили, той стає ведмедем.

«Зоря» - діти встають у коло, руки тримають за спиною, а один з гравців-зоря-ходить ззаду з стрічкою і каже:
«Зоря-зареница, красна дівиця,
По полю ходила, ключі зронила,
Ключі золоті, блакитні стрічки,
Кільця обвиті-за водою пішла!»
З останніми словами ведучий обережно кладе стрічку на плече одному з гравців, який, помітивши це, швидко бере стрічку, і вони обидва біжать в різні сторони по колу. Той, ко залишається без місця, стає зорею.

«Ми веселі хлопці» - діти стоять у колі, ловишка в середині кола. Діти рухаються по колу і промовляють слова:
«Ми веселі хлопці, любимо бігати і грати.
Ну, спробуй нас наздогнати!
Раз, два, три, лови!»
Діти розбігаються по залу, ловишка намагається засалити новачків у.

«Два Морозу» - з одного боку майданчики розташовуються діти, в середині-двоє ведучих (два Морозу). Вони кажуть:
«Ми два брати молоді, два Морозу молодецькі.
Я, Мороз червоний ніс,
Я - Мороз синій ніс.
Хто з вас наважиться
В путь-доріженьку пуститися»,
Діти відповідають:
«Не боїмося ми загроз,
І не страшний нам мороз».
По закінченні вірша діти перебігають на іншу сторону майданчика, Морози намагаються їх засалити (заморозити).

«Сонечко» - гравці утворюють коло. У центрі кола -«сонечко», в руках у нього чотири обруча жовтого кольору. Діти йдуть по колу. Сонечко рухається в протилежному напрямку, розкладаючи обручі, ближче до гравців:
«Сонечко, сонечко,
Побудь біля річки,
Сонечко, сонечко,
Раскидай колечка!
Ми колечка зберемо.
Золочені візьмемо».
Діти, що стоять поряд з обручем, беруть його і утворюють маленький коло.
«Покатаємо, пограємо,
І знову тобі повернемо!»
Гравці кладуть назад на підлогу обручі.
За сигналом ведучого (удар в бубон, фортепіано і т.д.) всі розбігаються врізнобіч, за наступним сигналом кожна команда збирається біля свого обруча. Виграють ті, хто зробив це швидше.
Правила: Після другого сигналу, команди збираються біля обруча і не беруть його в руки.

Ігри малої рухливості
«Мовчанка» - перед початком гри діти хором вимовляють:
«Первенчики, червенчики, задзвеніли бубонці.
По свіжій росі, по чужій смузі.
Там чашки, горішки, медок, цукор.
Мовчок!»
Після слова «Мовчок!» усі повинні замовкнути.
Ведучий намагається розсмішити граючих рухами, жартами. Хто розсміявся, він віддає ведучому фант. В кінці гри фанти викуповуються дітьми. Вони співають, танцюють, читають вірші.

«Дятел» - діти вибирають ведучого-дятла. Діти стають у коло, дятел стає посередині кола. Гравці ходять по колу і всі разом кажуть: «Ходить дятел у житниці, шукає зернятко пшениці».
Дятел відповідає: «Мені не нудно одному,
Кого хочу, того візьму».
З цими словами він швидко бере за руку одного з гравців, стає з ним у коло. Залишившись без пари - ведучий.

«Витівники» - діти стають в коло і беруться за руки. Ведучий, якого обрали стоїть у центрі кола. Діти рухаються по колу і промовляють слова: «Рівним колом один за одним. Ми йдемо за кроком крок. Стій на місці, дружно разом зробимо ось так!»
Ведучий виконує будь-які рухи, а діти повинні повторити «як у дзеркалі» всі рухи.

«Зайчик сірий умивається» - діти стоять у колі. У центрі кола «зайчик». Дорослий вимовляє слова: «Зайчик сірий умивається, видно в гості збирається. Вимив вушка, вимив носик, вимив щічки, вимив вушка, витерся і помчав у гості». Діти повинні виконувати всі рухи по показу дитини і у відповідності з текстом.

«Бульбашка» - діти беруться за руки і утворюють маленький коло. Починають вимовляти слова:
«Раздувайся міхур, раздувайся великий.
Залишайся такою і не лопайся!»
Діти виконують рухи відповідно до тексту (відходять назад, утворюючи велике коло, потім біжать в центр кола).

«Золоті ворота» - вибираються ворота (двоє дітей-вони утворюють ворота). Інші учасники беруться однією рукою один за одного утворюючи ланцюжок. Діти починають вимовляти слова і рухатися вперед, проходячи під ворітцями:
«Золоті ворота, пропускають не завжди.
На перший раз прощається, другий раз забороняється. А на третій раз не пропустять вас».
Після цих слів «ворота» опускають руки вниз. Кого зловили, ті стають продовженням воріт. Стають поруч.

«Тетерка» - одна пара утворює струмочок, інші, взявшись за руки, просуваючись вперед наспівують слова:
«Кри-Кри, там терка йшла.
Кри-Кри, за собою дітей вела,
Кри-Кри , що за маханька,
Кри-Кри, косолапенька.
Кри - Кри, відчиняючи ворота!
Кри-Кри, цілуватися давай!»
Пара, яка проходить по струмочку і на слова «давай цілуватися», пара цілується щічками або обіймається.
Правила: Гра спокійна і тому всі рухи плавні, ніхто не біжить під струмочком.

 Ігри з лазіння, подлезанием.
«Ведмідь і бджоли» - гравці діляться на дві групи: ведмеді бджоли.
Бджоли-більша частина дітей-розміщуються на лавці (вулик), ведмеді-в стороні. За сигналом вихователя бджоли відлітають за медом, а ведмеді забираються у вулик (лаву) і ласують медом.
Бджоли повертаються додому і жалять (ловлять) ведмедів.

«Переліт птахів» - діти знаходяться стороні майданчика. З іншого боку розташовані снаряди для лазіння (гімнастична стінка). За сигналом «Птахи відлітають!» діти бігають по майданчику. За сигналом «Буря!» забираються на гімнастичну стінку, рятуючись від бурі.

«Квочка і курчата»-роль квочки відводиться вихователю. Діти-курчатка. Вони розташовуються на одній стороні майданчика. Перед ними знаходиться мотузка на висоті 40 см. По сигналу «Ціп, ціп, мої курчатка. Виходьте погуляти, пощипати травичку.
Діти подлезают під мотузку і рухаються по залу (п'ють водичку, клюють зернятка і т.д).
За сигналом вихователя «Кішка»- діти повертаються назад, подлезая під мотузку.